Похід до голови села в переддень 26-ої сесії

Ходив я в переддень сесії до голови села Броніслава Корицького, маю донести це до громадськості.

Основною метою візиту було запитати “де оприлюднені проекти рішень на сесію?”

Нажаль, як і попередні рази, голова не здатний на це питання давати внятну відповідь. Єдине, що доводиться чути у відповідь, то це “будуть-будуть”. Дуже прикро це чути від посадовця місцевого органу самоврядування, який має діяти виключно у спосіб визначений законом, а закон вимагає оприлюднення проектів рішень за 20 днів до їх прийняття.

Відчуваєш себе ідіотом, коли мусиш дорослим дядям ввічливими словами пояснювати, що таке закон і що вони зобов’язані його виконувати.

У відповідь, майже одразу мені довелось почути закиди, що “ви тільки шкоду селу робите, нічого корисного”. Так як там поруч вистачало радників, в особі депутатів Сафончика і Пилипенка (Дроща одразу втік з кабінету), то відбивати такі закиди було не просто, так як часом було тяжко слово вставити, культури дискусії як завжди бракує. Дивно коли чиновник на зауваження про порушення закону, починає на тебе вішати всіх собак. Пояснювати, що суспільний контроль влади це також важливо і приносить користь, цим панам не має ніякого сенсу, вони ментально не здатні цього збагнути. Тому я таких цінностей не озвучував. Ближче до кінця розмови, я все ж спробував розповісти, що ,наприклад, електронні карти нашого села в Інтернеті, над якими я працював особисто і витратив на це декілька місяців свого життя (в буквальному сенсі), це також користь, але яку треба вміти зрозуміти.

Як стало відомо надвечір, об 17:08 проекти рішень було оприлюднено на сайті. Я сподіваюсь всі, бо вже вони себе показували на обмані, оприлюднюючи мізерну частину рішень. Ситуація повторюється як і для минулої сесії – “оприлюднили” буквально за ніч перед голосуванням.

На моє запитання стосовно причин затримки з оприлюдненням розпорядження про скликання сесії, голова відповів що причина в тому, що Вітенко (заступник голови) був у відпустці. Нема слів. Чиновник оперує не поняттям закону, а чимось ефемерним. Цілий апарат ради, який до речі в грудні 2017 р. отримав чистими 450 тис. грн. заробітної плати, і вони не здатні виконати таку роботу на виконання закону, бо хтось один у відпустці. Це така ефективність роботи?

Я вже десь писав в соціальних мережах, повторюся тут – село Бобриця (його називають казковим, і заслужено) – річний фонд оплати праці апарату ради 1,2 млн. грн., чистими. Різниця в розмірах бюджету колосальна, а різниця в ефективності і відкритості до громади – ще більша. Я пояснив, що це не аргумент та пояснив, що в 21 сторіччі декілька людей в апараті ради повинні вміти сканувати і публікувати дані на офіційному сайті. І ці ганебні дискусії продовжуються після багатомісячних, повторюваних нагадувань кожного разу. Це починає нагадувати біг по колу.

Так як інших людей на прийом не очікувало і співбесідники не поспішали завершати розмову, то ми торкнулись і інших тем.

Обговорили трішки тему ОТГ, всі присутні сходяться на тому, що питання дуже не просте і однозначного доброго рішення не існує. Я звернув увагу на те, що в любому випадку потрібно дотримуватись закону і процедури, а саме, на мою думку, якщо зроблено один крок, то потім не може бути якихось пауз, бо попередній крок тоді втрачає законну силу і все слід починати спочатку.

Обговорили проблему дренажу на новому масиві і наступних озер, в які стікає цей дренаж. Присутні депутати емоційно, з епітетами розповідали, як вони приблизно тиждень тому спасали забитий дренаж. Складалось враження, що наче власноруч це робили, наче вони герої рятівники. Я не знаю всіх деталей цієї історії і свідком як чистили не був, але знаю загалом історію виникнення цієї проблеми і те, яким прокурорам і суддям там на дренажі ділянки протизаконно нарізали. Я запропонував назначити час для колективної зустрічі і обговорення цієї ситуації з мешканцями, які в курсі справи і така пропозиція була прийнята.

Обговорили також проблему затримок в початку роботи виконкому. Тут, схоже, поки члени виконкому не вимруть як мамонти і після них не з’являться нові, ця проблема не вирішиться. Схоже, що в ДНК переважної більшості членів виконкому є ген, який відповідає за те, що на скільки б годин не було призначено виконком, вони мусять на годину запізнитись. Тупикова ситуація, голова з цим вдіяти нічого не здатний. Нагадаю, що згідно закону, склад виконкому це пряма прерогатива голови села, хоч і затверджується сесією ради. Схоже в голови є також ген, який блокує вирішення цього питання, бо на засіданнях він тільки лагідно “пожурить” членів, як дітей в дитсадку, і на тому все.

Щось депутат Сафончик спробував блиснути слівцем на тему моральних оцінок того, хто як відпочиває за кордоном. Типу чого ж рай-депа Паламарчука суспільно засуджують за його відпочинок (на Мальдівах та інше в минулому році), а мешканця нашого села Бахмутова чомусь не засуджують (незрозуміо за який відпочинок, не було сказано). Сам же тут і продовжує: так, Паламарчук депутат, а Бахмутов ні, але далі аналізувати щось у депутата не вистачило натхнення. Таке враження, що я маю вислухати чиюсь прелюдію і все, бо висловити свою думку на такі випади мені не дали можливості. Я б залюбки подискутував на тему декларацій, стилю життя, доходів, прогнозованих витрат, шампанського в ваннах та інших речей, моральної оцінки цього всього, але питання чомусь закрилось і я не зміг висловитись.

На кінець я підняв ще одну стратегічну тему – публічних закупівель. Я пояснив, що з 2016 року діє новий закон України “Про публічні закупівлі”, але наша сільська рада, яка при порівняно великому бюджеті і солідних витратах, не провела жодного відкритого тендеру! Пояснив, що ми є свідками навмисного подрібнювання закупівель для уникнення відкритих торгів і що це є порушенням конкретної статті закону. Крім того, я простими і ввічливими словами (утримався на цей раз від використання слів корупція і “відкати”) пояснив що відкриті торги ведуть до оптимізації витрат. Що прозорість та відкритість закупівель це ефективне витрачання державних коштів, формування конкурентного середовища та запобігання проявам корупції і зловживання службовим становищем завдяки громадському контролю та розширенню кола постачальників.

У відповідь мені довелось почути якусь просто феєричну історію, про якихось СБУ-шників, які прийшли і почали пред’являти претензії стосовно якоїсь фірми постачальника, в якої десь зник директор. Якого року історія сказано не було, я тільки висловив припущення, що це щось старе.

Це начебто була “аргументація”, чому закон про публічні закупівлі йде в ігнор, і доведення чому теорія на тему позитиву від ринкової відкритої конкуренції на наше село не поширюється, а тому надійніше самостійно підбирати постачальників робіт і послуг.

У відповідь я пояснив, що це все окозамилювання і просто не бажання працювати, щоб якісно здійснювати планування, підготовлювати тендерну документацію і кваліфікаційні вимоги.

Нажаль, це слова, які присутніми абсолютно не сприймалися. Ймовірно, також по причині обмеженості інтелектуального розвитку, як би наші пани не ображались на таку мою оцінку.

На кінець я подякував що було приділено стільки часу для спілкування, нагадав, що громадськість чекає оприлюднення проектів рішень сесії і попрощався.

Чому я витрачаю свій вільний час на такі “походи”, а потім час на написання цих лонгрідів?

1. Бо я переконаний, що без суспільного контролю і тиску на владу, ми ніколи не наблизимось до європейських стандартів життя. Для мене це не банальні слова, мені це відомо з життєвого досвіду.
2. Важливо фіксувати, що відповідальним особам громадськість вчасно вказала на порушення, на неефективну роботу, а вони в переважній масі це навмисно ігнорують. Час відповідати по закону наступить, переконаний!
3. Важливо доносити такі речі до широкого загалу, щоб люди робили висновки, відкладали це в комірки своєї політичної пам’яті та у відповідальний момент, маю на увазі виборах, приймали відповідальне рішення. Нам українцям цьому ще треба вчитися.

 

п.с. сесія відбулась. Як і очікувалось розглядались земельні питання, які не були включені в проекти рішень. На моє зауваження про це порушення закону, я отримав творчу відповідь. Дебатувати прямо на сесії сенсу особливого не було, тому я направив письмове звернення і чекаю відповіді:

Олексій Загорський, мешканець села Гатне